LovesTheTeam.com

Шлях на вершину

Олена Батурина - це яскравий приклад того, як можнабути одночасно успішної бізнес-леді, ідеальною дружиною і люблячою мамой.Будущая підприємниця народилася в сім'ї заводських робітників. Після закінчення школи Олена Батурина пішла по батьківських стопах, зайнявши посаду техніка-конструктора на підприємстві «Фрезер». Але через півтора року вона вирішує здобути освіту в Державному університеті управління. Закінчивши його, залишає завод і стає членом робочої групи від Мосгорисполкома, де вивчає проблеми «громадського харчування» і «побутівок». З 1987 року починається її активне просування по кар'єрних сходах. В цей час вона встигає отримати другу вищу освіту і стати відповідальним секретарем в Російському Союзі Кооператівов.В 1991 році зайнялася власним бізнесом. Заснувала компанію з виробництва пластикових виробів «ІНТЕКО».

З чого все почалося?

Мале підприємство, яке виготовляєнезначна кількість товару, переросло в величезний холдинг. Тепер це великий бізнес з тисячами людей, які працюють на виробництві. На 8-ми московських стадіонах варто 207 000 крісел даної компанії. Саме «ІНТЕКО» є першим в Росії виробником так часто використовуваних одноразових пластикових стаканчиків. Вироби компанії продаються майже у всіх столичних супермаркетах. Після придбання Батуріної будівельної фірми, «ІНТЕКО» починає активно розвивати цей напрямок. Але яким родом діяльності б не займалася ця жінка, справи починають йти в гору, а підприємство активно розвивається. Цей випадок не виняток. Ще пару років тому «ІНТЕКО» будував 5 000 м2 житла в рік. В основному це були панельні, муніципальні будівлі. Зараз компанія займає п'яту частину будівельного ринку Москви.С приходом кризи, заводам будматеріалів довелося підняти ціни на сировину. Це стало причиною придбання власного цементного виробництва. Так з'явився «Осколцемент», за ним «Подгоренський цемент» та «Білгородський цемент», а потім і «Пикалевский цемент». Це дало можливість зосередити в руках однієї тендітної жінки 15% виробництва всього ринку цементу Россіі.Сейчас Олена Бутаріна проживає в Лондоні. Фактично вона перевела свій бізнес в іншу країну. Компанія отримала нову назву «Inteco Management». Її власниця почала активно інвестувати в готельний бізнес як в Європі, так і Росії.

Найбагатші жінки Росії

На другому місці в рейтингу найуспішніших жінокРосії значиться співвласниця ГК «Співдружність» (найбільший в Росії виробник рослинних масел) Наталія Луценко. Стан її оцінюється в 550 млн. Доларів, що рівно в 2 рази менше, ніж у лідера. А член ради директорів компанії «Прогрес Капітал» 43-річна Ольга Белявцева займає почесне 3 місце з показником 400 млн. Доларів.

Основою мовлення є документальні фільми,оповідають про біографії видатних людей минулого і сьогодення, про знаменитих акторів, письменників, політичних діячів, художників, про всіх, чиє життя і справи цікаві користувачам. Телеканал можна знайти в мережах кабельних операторів Балтії, країн СНД і Росії, в базовому розширеному пакеті «НТВ плюс».

«Хто є хто» заснував влітку 2007 рокутелепродюсер Володимир Ананич, перше мовлення пройшло 13 листопада. Головним редактором на каналі працює з 2009 року Ірина Мішина, в минулому відома телеведуча. Документальні фільми знімають:

- Варвара Урізченко;

- Лілія Вьюгина;

- Володимир Глазунов.

Популярністю користуються програми: «Хвіст комети» - розповідає про росіян, з тієї чи іншої причини опинилися за межами Батьківщини; «Це було недавно, це було давно» - цикл історичних передач, веде Едвард Радзинський; «Моя правда» - програма про російських знаменитостей, включає документальні кадри, історичні фотографії, інтерв'ю з очевидцями подій і близькими персонажів.

Сьогодні на «Хто є хто» можна подивитися фільм «Моцарт - суперзірка». Творці картини представили легендарного композитора в образі першої суперзірки в історії популярної класичної музики.

Документальні фільми про людей-легендах створюютьсяна основі ексклюзивних матеріалів і документів. За професіоналізм канал був удостоєний високої нагороди - спеціального призу Спілки Журналістів РФ «За створення портретної галереї діячів вітчизняної журналістики».